Continue Reading" />

Рік без Федора Васильовича Гощука….

11 червня в актовій залі міської музичної школи відбувся концерт-спогад пам’яті заслуженого працівника культури України, директора музичної школи, керівника народного аматорського хору Федора Васильовича Гощука.
Цій мистецькій події передувало багато роздумів і сумнівів, творчих пошуків, різноманітних узгоджень, організаційних і творчих зусиль, песимістичних прогнозів і, як водиться, неодмінних пересудів. Та для нас важливим і визначальним стала остання воля нашого керівника, яку він виявив єдиним словом–зітханням: «Заспівайте…» А ще – величезний пісенний спадок від Гощука-композитора нашому аматорському хору, який неможливо просто ось так взяти – і забути. Оригінальний репертуар авторства Федора Васильовича не має замовкнути, а повинен жити, звучати canada goose, іти в люди, дарувати настрій, запалювати і наснажувати.
…Перша зустріч аматорів хору через сорок днів після відходу керівника…

Без нього порожньо, осиротіло і сумовито до темряви. Все розсипалось: понад тридцять пісень у репертуарному доробку, як результат десятилітньої кропіткої праці, і кілька свіжих творів, які ще не встигли дійти до глядача. Чи вправі ми переступити через це і продовжувати безбарвно жити в тужливій печалі? Але як зібратися і рухатися далі з гіркою втратою? Хто поведе?...
Якось згуртувались. Умовили Людмилу Точинську взяти на себе неймовірну відповідальність і надважку ношу – співати пісні Федора Васильовича, але вже без нього. І вона зважилась стати на місце Маестро перед хором.
Перший вихід до публіки зробили на День будівельника в другу неділю серпня. Потім був День незалежності, День міста і т.д. Щомісяця ми брали участь у відповідальних концертах. Непросто було відновити форму після перерви, яка тривала вісім місяців (час, коли хворів наш керівник), хоча б наблизитись до того рівня, який мали з Ф. В. Гощуком. Але, коли впевнились у тому, що вкладене ним у нас не втрачене, а пісні просяться до життя, виникла ідея підготувати концерт із творів композитора. Так народився проект концерту-спогаду «Зірки не гаснуть», присвячений пам’яті нашого маестро. Він би ніколи не зреалізувався, якби не підтримка дружини Федора Васильовича – Раїси Яківни. Вона схвалила наше починання, а впродовж усього періоду підготовки відгукувалась на всі наші звертання.
Хотілося зробити гарний концерт, щоби донести до містян усвідомлення того, який надзвичайний спадок-скарб залишив нам Федір Васильович Гощук. Це спадок, який звучить! Пісні композитора не просто покладені на папір мовою нотних знаків, а лунають (поки що) у виконанні нашого аматорського хору у власне авторській трактовці. І важливо не розгубити цього унікального надбання. Хоча гірко констатувати, що наш музичний портрет, у палітрі якого оригінальний репертуар, виразне звучання хору і розкішний оркестровий супровід, на жаль, став історією хорового виконавства у місті.
Згадували нашого керівника і митця добрим словом і світлим спомином, а ще звучали його пісні. Виконуючи їх, ми знову і знову поринали у той час, коли він нас згуртовував goose canada, роз’яснював тонкощі хорового співу, демонстрував взірець кропіткої праці над піснею і наполегливо навчав, навчав і навчав.
Ми прагнули донести, що творча спадщина, яку залишив Федір Васильович, настільки багатогранна, що гідно оцінена буде лише з плином часу. Роботі віддавався сповна. Відкрив для себе і полонився поліською пісенною автентикою з манерою співу, зовсім не схожою на рідну закарпатську. Поставив на крило чимало творчих колективів, відкривав нові таланти, здобував численні перемоги у творчих змаганнях, збирав фольклор і писав нові пісні. Вважав, що до публіки потрібно виходити зі своїм, не схожим на інший, репертуаром. А якщо виконувати відому пісню, то неодмінно в своєрідній обробці. Тому хорові колективи Кузнецовська і Березного, очолювані ним, мали неповторне творче обличчя і оригінальний та унікальний репертуар.
Не буде перебільшенням сказати, що головне мистецьке дійство на вшанування Тараса Шевченка у нашому місті належного рівня набуло лише завдяки Федору Васильовичу. «Реве та стогне Дніпр широкий» в обробці Пашкевича, «Взяв би я бандуру», «Заповіт» вперше потужно прозвучали на нашій сцені у виконанні народного аматорського хору під керівництвом Федора Гощука. У нашого керівника до постаті Тараса Шевченка було особливо трепетне ставлення, і він підкреслено вимагав того ж і від нас. Усі пам’ятають, якою переповненою була зала музичної школи під час шевченківських концертів тоді, і як все змаліло за відсутності головного натхненника… Цьогоріч ми спробували вперше винести на суд глядача твір Федора Гощука на поезію великого Тараса «Ой, стрічечка до стрічечки».
Згадували найемоційніші моменти роботи під керівництвом Федора Васильовича і найяскравіші успіхи.
Як дещо насторожено приходили на перші репетиції до члена Спілки композиторів України, заслуженого працівника культури, лауреата премії імені Германа Жуковського, увінчаного лаврами переможця на численних конкурсах березнівського хору «Богуш». Та дуже скоро зрозуміли, що феноменальний багатогранний талант, потужна творча харизма і величезне працелюбство не дозволяли йому спочивати на лаврах. Натура митця прагнула розвитку і взяття нових рубежів. А планку завжди ставив високу.
Як розповіді Федора Васильовича про себе - хлопчину із закарпатського села, котрий самотужки опанував гру на музичних інструментах, не маючи початкової музичної освіти, робив свої перші кроки у професію музиканта в Ужгородському музичному училищі - вселяли в нас упевненість, що бажання, помножене на працю неодмінно приносить результат і перемогу.
Як завдяки наполегливій праці на третій рік існування хору була довірена честь відкривати звітний концерт майстрів мистецтв і аматорів народної творчості Рівненщини у Національному палаці “Україна” в 2009 році.
Якою напруженою була робота по підготовці до VII національного конкурсу імені Порфирія Демуцького у 2013 році. Виснажливі репетиції до пізньої пори по закінченню робочого дня. Копітка праця над найтоншими відтінками, щоб творчий задум художнього керівника і наші аматорські потуги в кінцевому результаті вилились у чистий унісон, гармонійний багатоголосий ансамбль, потрібне темброве забарвлення і художній образ, відповідний кожному виконуваному твору. Приголомшливу ауру концертної зали Національного українського хору імені Г. Верьовки, де проходив конкурс, хвилювання перед високим журі і овації столичної публіки неможливо пережити вдруге. Але, на щастя, є відеозаписи, які повертають у той час…
Теплими і світлими спогадами ділились Віра Обруснік – начальник відділу культури Кузнецовського міськвиконкому у 2004 – 2016 роках, Микола Ковбасюк – директор центру дозвілля, Катерина Карнішова – заступник директора музичної школи, Юлія Курмигіна – викладач музичної школи, Мирослава Воробей, Галина Шепель, Соня Фоміних, Марія Харів - аматори народного хору, Людмила Точинська – керівник народного аматорського хору центру дозвілля.
У концерті прозвучали хорові твори Ф. Гощука «Славиця Україні» (сл. Ф. Гощука), «Прапор України» (сл. А. Демиденка), «Місто енергетиків» (сл. П. Рачка), «Повертаюсь» (сл. П. Рачка), «Ой кохалась вербиченька з вітром» (сл. Г. Царика), хорові обробки народних пісень «Ой, гости, госточки», «Ой, дощ, іде дощ», «Їхав Василь з міста» (солісти Галина Шепель, Мирослава Воробей), «Ох, ох, на камені росте мох», «Тече річка» (солісти Віктор Кушнірук, Тетяна Іщук). Представили кілька творів, пройнятих надзвичайним ліризмом, які написані Федором Васильовичем для сольного виконання: «Романс» (сл. Б. Боровця), «Калина» (сл. П. Рачка), «Давнє» (сл. Н. Земної). Представили їх глядачеві Леонід Колбун, Мирослава Воробей і Світлана Тиндик.
Ведуча програми Світлана Герман віднайшла саме ті інтонації у спілкуванні з глядачем, які налаштували струни їхньої душі в унісон із нашим хвилюванням і все дійство пройшло на високій емоції теплого спогаду і світлої печалі. Були вдячні оплески, непрохані сльози і щем душі…
Велика подяка всім, хто відгукнувся назустріч нашій ініціативі і долучився до її втілення в життя, хто допомагав не за посадою, а за порухом душі. Зокрема представникам адміністрації міської музичної школи Д. В. Лук’яновій і Л. Й. Стискун за створення умов для проведення репетицій; концертмейстеру М.Г.Мізинець, викладачам музичної школи В. С. Шарку, С. В. Богдану, А. І. Лішун, скрипальці Б. Лук’яновій, бандуристці Н. М. Самойловій і особливо В. Є. Кухарчуку за оркестровий супровід концертної програми; Д.Жуку за створення відеопрезентації, а Ю. Л. Курмигіній за її представлення. Мало місце розуміння з боку керівництва центру дозвілля і відділу культури.
Глибоку повагу та щиру вдячність висловлюємо меценату Віктору Ничипоровичу М'ялику за фінансову допомогу, надану нам для організації концерту-спогаду та для впорядкування збірки творів Ф. В. Гощука.
У післямові до концерту отримали схвальний відгук від родини Ф. В. Гощука – дружини Раїси Яківни та доньки Олесі, працівників Березнівського будинку культури. Дізналися, що березнівчани будуть відкривати меморіальну дошку митцю.
Чи має якусь думку щодо цієї творчої спадщини місцева влада? На жаль, почути не змогли через відсутність запрошених посадовців на цьому, без сумніву, унікальному і особливому концерті. Прикро…
Мирослава Воробей

No Comments Yet.