Continue Reading" />

Їх робота — щоденний бій і маленький подвиг

      18 червня в Україні відзначається професійне свято тих, хто постійно стоїть на сторожі здоров'я і життя людей, чия праця надзвичайно важлива і відповідальна у цивілізованому суспільстві, - День медичного працівника. Нинішнього року виповнюється 40 років від  становлення медичної служби у Вараші canada goose, коли наказом Мінздраву СРСР від 05.03.1977 року при Головному управлінні було організовано медико-санітарну частину № 132. Пізніше з переходом у різне підпорядкування змінювалася і назва  медичного закладу, який сьогодні називається ДЗ “СМСЧ №3 МОЗ України”. У 1999 році у “СМСЧ №3” відкрилося травматологічне відділення, а до того стаціонарне лікування ортопедо-травматологічним хворим надавалось на 10  ліжках хірургічного відділення. З перших днів  і дотепер відділення  очолює лікар вищої кваліфікаційної категорії Валерій Волянін. До речі, Валерій Іванович у  молоде місто атомників приїхав відразу після навчання  і з 1978 року працює тут  лікарем- травматологом. Його активна життєва позиція та заслужений авторитет посприяли тому, що Валерій Волянін був  депутатом міської ради трьох скликань, а в 2012 році удостоївся звання “Почесний громадянин Кузнецовська”. Поруч зі знаним лікарем і керівником у відділенні працюють досвідчені ортопеди-травматологи Ілля Войтичук (трудову діяльність  у закладі розпочав з 1983 року), Анатолій Зосимчук (пройшов підготовку по нейрохірургії) та Віктор Сторожук (спеціалізується на дитячій травматології). Надавати кваліфіковану медичну допомогу у травматологічному відділенні лікарям допомагають 7 медичних сестер ( шестеро з них мають вищу  категорію)   та  7 працівників з числа молодшого медичного персоналу. Як відзначає завідувач  відділення Валерій Волянін, колектив  у нього  підібрався високопрофесійний і відповідальний, більшість людей  тут працює з перших днів, як от старша медсестра Надія Богданова. Та, звичайно, найсправедливішу оцінку  роботі медиків можуть дати пацієнти. Їх у травматологічному відділенні завжди вистачає, всі 20 ліжкомісць майже постійно зайняті. За рік тут проліковується від 700 до 800 хворих (як мешканців міста, так і іногородніх), серед яких близько 40% - пацієнти з травмами. Уже давно хворим доводиться за власні кошти купувати ліки та недешеві металоконструкції ( від 3 тисяч гривень і більше в залежності від складності травми): на жаль goose canada, такі реалії сьогодення. Але отримавши належну медичну допомогу, і особливо порівнявши її, люди,  щиро дякують працівникам травматологічного відділення, які навіть за відсутності сучасної рентгенапаратури умудряються зцілювати хворих. Узагалі-то, пацієнтів зі складними  переломами доводиться направляти у Рівне (у рік  це може бути до 10 чоловік), бо сьогодні за технічним  оснащенням  наше відділення відчутно відстає  від обласної травматології. Тож придбання електронно-оптичного перетворювача для “СМСЧ №3”, про який нині точиться багато розмов у міській раді,    дуже допоможе під час операцій  не лише у травматології, а й у хірургії. Хоча ще  до кінця не зрозуміла перспектива нашого медичного закладу у зв'язку з реформуванням  медицини та створенням госпітальних округів. Адміністрація ДЗ ”СМСЧ №3 МОЗ України” разом з депутатами міської ради добивається збереження статусу закладу та створення на його базі  окремого госпітального округу на Рівненщині  з центром у Вараші, оскільки поруч знаходиться потенційно небезпечний об'єкт — РАЕС, а місто налічує більше 42 тисяч населення.  Та й  нераціонально  і невиправдано возити пацієнтів з Вараша і навколишніх сіл для надання вторинної медичної допомоги аж у Сарни. Бо як витримають цю неблизьку дорогу тяжкохворі і чи вже знадобиться  їм медична допомога взагалі? Тож напередодні  професійного свята працівники ДЗ “СМСЧ №3 МОЗ України”, і в тому числі  колектив травматичного віділення, перебувають у невіданні щодо свого майбутнього, погоджуючись однак з тим, що медична реформа в Україні  потрібна. Але вона, в першу чергу, повинна захищати людей — пацієнтів і лікарів, які так тісно пов'язані між собою.

     

No Comments Yet.